

Опис досвіду.Подання педагогічного досвіду.
Опис системи роботи
Тема досвіду:
Формування загально-навчальних умінь та навичок, розвиток рухової діяльності учнів 10-11 класів на основі диференційного підходу
Адреса досвіду:
Автор досвіду:
Харківська область, Харківський район, Безлюдівський юридичний ліцей
Білий Володимир Валерійович, вчитель фізичної культури та «Захисту Вітчизни», спеціаліст вищої категорії, майстер спорту України з карате-до.
Провідна ідея:
Уроки фізичної культури повинні бути спрямовані на вирішення оздоровчих завдань школярів, на виховання нової людини, в якій органічно поєднувалось би духовне багатство, моральна чистота та фізична досконалість
Актуальність досвіду:
Активізувати фізично-оздоровчу і спортивну роботу серед різних груп населення, підвищення ролі фізичної культури і спорту в оздоровленні нації, відлучення підлітків та молоді від шкідливих звичок, удосконалення форм і методів фізичного виховання
Наукова обґрунтованість:
В останні роки в центрі уваги дослідників, які вважають за необхідність подальшого поліпшення системи фізичного виховання школярів, стоїть питання удосконалення нормативних вимог з метою більш ефективного розвитку здібностей школярів. Під час дослідження фізичного стану школярів було встановлено, що найбільш ефективним у розвитку фізичної підготовки є більш високий режим рухової діяльності, яка досягається застосуванням фізичної культури та спорту.
Мета досвіду:
Вдосконалення процесу фізичного виховання дітей старшого шкільного віку на основі диференційного підходу
Завдання:
Поєднуючи традиційне викладання з інноваційними технологіями навчання, застосовувати ефективні прийоми та методи роботи на уроках фізичної культури, що сприятимуть охороні здоров’я дитини, підвищення його функціональних можливостей, рівня фізичної і рухової підготовленості; створювати умови для розвитку здібностей кожної дитини.
Результативність:
набуття учнями предметних умінь та навичок, особистісних та соціальних якостей;
розв’язання проблем методом співпраці за умови привітного спілкування і терпеливого ставлення до поглядів інших;
вміння аналізувати, порівнювати, знаходити, оцінювати, досліджувати, зосереджувати, використовувати результати, активно займатися самоосвітою;
використання умінь і навичок конструктивно-критичного мислення, комунікативних навичок, ініціативи, самостійності, навичок колективної діяльності й прийняття колективних рішень;
формування режиму школярів, виховання ціннісних орієнтацій, фізичне і духовне вдосконалення особи, закріплення потреби в регулярних заняттях фізичною культурою і вибраним видом спорту;
вдосконалення єдності трьох підсистем людини: мотиваційної (установка), інформаційної (знання), операційної (уміння);
емоційно-ціннісне ставлення до життя, загальнолюдських та національних духовних цінностей;
активна позиція особистості;
набуття досвіду громадянських дій, демократичної поведінки й ефективного спілкування;
усвідомлення власної ідентичності, належності до українського народу;
повага до народних традицій і культури, шанобливе й толерантне ставлення до культури й традицій інших народів.
Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у вдосконаленні процесу викладання фізичної культури на основі диференційованого викладання предмета та формування стійкої потреби кожного школяра в руховій активності.
Теоретична база досвіду
В процесі пошуку шляхів, форм і методів активізації фізичного навчання, виховання і оздоровлення (підвищення рухової активності) школярів, спираючись у своїй роботі на свої практичні дослідження мною були використані нові наукові концепції та теорії Борисової Ю. Ю. [3], Глазиріна І. Д. [4], Пятисоцької С. С. [13], Подоляки А. Є. [11], яка отримала схвальний відгук в КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти».
Формування загально-навчальних умінь та навичок,
розвиток рухової діяльності учнів 10-11 класів
на основі диференційного підходу
Умови виникнення досвіду. Я працюю вчителем фізичної культури у Безлюдівському юридичному ліцеї. Даний учбовий заклад характеризується стійким контингентом учнів, оскільки в районах, прилеглих до нього, спостерігається мала міграція населення. Будівля знаходиться поблизу культурних центрів, що сприятливо позначається на учбово-виховному процесі.
Актуальність досвіду
Однією з причин недостатньої ефективності роботи вчителів фізичної культури є традиційний підхід до організації навчально-виховного процесу, який не враховує індивідуальних особливостей кожного учня. Більшість з існуючих методик фізичного виховання розроблені з урахуванням вікових закономірностей розвитку організму та статевих відмінностей [9, 15]. Необхідність врахування в процесі занять морфологічно-функціональних відмінностей дітей загальновідома. Діти одного хронологічного віку і статі не являють собою однорідну групу [18]. Віковому процесу росту та розвитку організму дітей властиві значні індивідуальні коливання. Загально-груповий підхід неефективний через різні морфологічно-функціональні можливості. Виникає необхідність підбирати засоби та методи, адекватні біологічному розвитку, а не календарному віку дітей. Вирішення дидактичних, методичних та організаційних проблем диференціації та індивідуалізації процесу фізичного виховання, на думку дослідників, складне, але необхідне завдання [2]. Саме ця проблема привернула мою увагу та спонукала до розробки методики диференційованого використання засобів фізичної культури.
Охорона здоров'я дитини, підвищення його функціональних можливостей, рівня фізичної і рухової підготовленості, є у всіх програмах навчання і виховання загальноосвітніх установ. З вищесказаного ясно, що рухова активність - підґрунтя здоров'я. Актуальність досвіду полягає у вирішенні тих протиріч, які були виявлені в ході аналізу моєї педагогічної діяльності:
1. Між поширеним малорухливим способом життя школярів і збільшеними вимогами до зміцнення і збереження їх здоров'я.
2. Між зневажливим відношенням окремих школярів до занять фізичною культурою і необхідністю постійного підвищення рівня їх рухової активності.
3. Між розповсюдженням шкідливих звичок в учнівському середовищі і сучасним курсом суспільства на здоровий спосіб життя.